Сарказм – інтелект чи самозахист?

 
У сучасному суспільстві сарказм відносно співрозмовника став, мало не нормою спілкування, якщо не увійшов до моди. Давайте відразу розмежуємо поняття гумору і сарказму. Гумор – це жарт, спрямований на те, щоб розсмішити людину, надати її обличчю радісного виразу і посмішки. А сарказм спрямований на те, щоб людині дошкулити, зачепивши її недоліки в найбільш неприємних виразах, і виставити їх на загальний огляд.
Хороший гумор не може принести людині поганого настрою, а от сарказм цілком на це здатний. Їдкість сарказму, що відноситься до певної історичної епохи, може бути незрозуміла для наступних поколінь в силу того, що втрачається його соціальна гострота. Тому вульгарний і не розумний сарказм так швидко і гине в сучасному інтернет просторі.
Але якщо сарказм зачіпає якісь глибинні питання нашого існування, то у нього цілком є шанси сприйматися нащадками як вишуканий гумор, а не викриття чого-небудь.
Досить згадати книгу «Мандри Гуллівера» Свіфта, яка була написана саме як сатирична, і повна сарказму щодо сучасного автору суспільства розповідь, а з плином часу це соціальне підґрунтя зникло, і тепер Мандри Гуллівера сприймаються як книга для дітей. Також можна згадати повні сарказму вираження Вольтера, які згодом стали сприйматися як зразки красномовства.

Навіщо потрібен сарказм сучасній людині? 
В основному для тих же цілей, що і раніше – для того, щоб вказати суспільству на його недоліки, відкрито, а не в завуальованій формі.
Також сарказм – це один із способів самозахисту людини, спроба нею самою побудувати навколо себе якийсь «захисний простір», через який в її життя не просочується негатив, а навпаки, вона буде вихлюпуватися назовні.
Проблема такого способу самозахисту полягає в тому, що рано чи пізно саркастичні зауваження почнуть відштовхувати від людини, яка ними користується, все більше і більше людей. Хоча, треба відзначити такий парадокс, що сарказм найчастіше застосовується саме для того, щоб привернути до себе увагу, акцентувати всіх на своїй особистості. Дане твердження можна підтвердити, лише ненадовго включивши телевізор, або понишпоривши по мережі Інтернет. Кількість телеведучих, журналістів, авторів журналів, що ллють злісні коментарі, які, по суті, є однією з форм сарказму, просто вражає.
Але сарказм може бути і однією з форм вираження інтелектуальної переваги над співрозмовником. Можна, наприклад, згадати один з найяскравіших прикладів – це доктор Хаус з однойменного серіалу. Він не соромиться у висловах, і робить саркастичні зауваження щодо своїх колег по роботі і навіть пацієнтів, для того, щоб позмагатися з самим собою в дотепності. Його сарказм оригінальний і свіжий, за допомогою нього він доносить до своїх колег сутність захворювання, і метод його лікування.
Але давайте згадаємо, чи багато ми знаємо щасливих людей, які часто вдаються до саркастичних зауважень. Швидше за все, їх не так багато. Якщо вони взагалі є.
Той же Хаус, наприклад, так і не знайшов свого щастя, а Свіфт вважав за краще суспільство власних коней, ніж людей, в його «Гуллівері» ідеальним світом є саме той, де правлять коні.

Людина, що зловживає сарказмом, приречена на самотність, хоча в душі вона може і прагнути до суспільства, і навіть любити його. Але замикаючись все глибше в своїй шкаралупі презирства, вона не розуміє, що позбавляється однієї з найголовніших розкошів людського життя – це спілкування.
Сарказм зможе вас захистити від нападів з боку інших людей, але рано чи пізно вам не залишиться нічого, крім того, як направити його жало на самого себе, тому, що поруч уже нікого не буде.