Дружба — це свобода.

В дитинстві та юності друзі - це наш світ, проте коли ми дорослішаємо, вони часто, на жаль, відходять на задній план або взагалі зникають.

Чому друзі згодом віддаляються і що робити, щоб не втратити їх назавжди? 

В ієрархії відносин дружба знаходиться найнижче: для нас важливіші кохані, батьки, діти - всі вони стоять вище дружби.

Дружба - це унікальні взаємовідносини, тому що, на відміну від сімейних зв'язків (батьків, синів-дочок), друзів у житті ми вибираємо самі. Це люди, які в контакті з нами через близькість духу, пріоритетів чи поглядів.

«І 14-річний підліток, і столітній старий описують близького друга однаково. "Це людина, з якою ми можемо поговорити, від якої ми залежимо і з якою відчуваємо себе чудово. Змінюються тільки обставини, в яких ці якості дружби проявляються", - говорить Вільям Ролінз, професор Університету Огайо.

Найпрекрасніше в дружбі - це свобода. Свобода відносин, свобода дій, свобода розмов, свобода часу, свобода мрій…

Як змінюється дружба з віком

У дитинстві друг - той, з ким весело грати,
а в підлітковому віці між друзями з'являється підтримка і взаєморозуміння. 
Юність - найкращий час для дружби, в цей період вона стає більш глибокою і значущою. У цьому віці людина шукає тих, хто розділяє його цінності і погляди на важливі речі. А ще саме в юності людина може присвячувати своїм друзям максимум часу.

Відповідно до недавніх досліджень, молоді люди проводять з друзями від 10 до 25 годин на тиждень. Це найактивніший період для побудови соціальних зв'язків - у віці від 20 до 24 років майже весь день юнаки та дівчата проводять поза домом, взаємодіючи з різними групами людей: одногрупниками, друзями і т.д.

Коли люди підходять до середнього віку, на дружбу залишається все менше часу через обов'язки на роботі і в сім'ї. Звичайно, набагато простіше скасувати зустріч з другом, ніж спілкування з дитиною або зустріч на роботі. Дуже часто саме справжня дружба допомагає нам подорослішати, зрозуміти, хто ми є і куди нам рухатися далі, але, коли ми дорослішаємо, більше не знаходимо часу на людей, які допомагали нам приймати важливі життєві рішення. І це дуже сумно.

У зрілому віці спосіб заводити нових друзів змінюється: ми сходимося з колегами, з друзями дітей - і, в основному, тому що волею-неволею проводимо разом багато часу. В результаті вміння заводити друзів просто так, за покликом серця, атрофується.

Згодом, коли люди виходять на пенсію, а їхні діти виростають, вони знову починають цінувати прості радощі і вважають за краще витрачати час на те, що робить їх щасливішими - спілкування. Багато налагоджують відносини з друзями, з якими втратили зв'язок, і навіть заводять нових.

Про друзів дитинства

Про зв`язки з дитинства, друзів з вашого двору, однокласників, з якими в дитинстві бігали-гуляли і т.п. - це все хороші, добрі, гарні історії. Але найчастіше можна сказати, що ми неусвідомлено вибирали цих людей. У дитини вибір друзів дуже обмежений несвободою його пересування в ранньому дитинстві - спілкуватися і дружити можна лише з тими, хто поруч живеш, з ким навчаєшся в школі або займаєшся якоюсь секцією, але не завжди збігається так, що ці люди надалі у житті поділятимуть твої інтереси. Пізніше може статися так, що ваші шляхи розійдуться, і це не тому, що хтось загордився, не тому, що одні погані, інші хороші, не тому, що хтось когось кидає, просто  люди дорослішають, змінюються, усвідомлюють та знаходять свої пріорітети, вибирають рухатися своїм шляхом. Добре, якщо друзі з дитинства на тій же хвилі, ви можете разом рости і розвиватися, в подальшому дружити сім'ями, розширювати своє коло і вам завжди  цікаво один з одним, але часто буває по-іншому.

Що допомагає зберегти дружбу

Багатьом людям вдається підтримувати дружні відносини все життя.

Але як їм вдається пройти через найнебезпечніший період - середній вік - зі всіма його зобов'язаннями і рутиною?

Чи будуть люди спілкуватися, коли подорослішають, залежить від їх відданості один одному і часу, які вони готові витрачати на спілкування. Соціолог Ендрю Ледбеттер з Університету Огайо вивчав відносини декількох десятків кращих друзів і встановив, що чим більше часу вони проводили разом в юності, в 1983 році, тим ближчі відносини у них були через 15 років, в 2002-му. Тобто чим більше ви вкладаєте в дружбу сьогодні, тим міцніше будете дружити в майбутньому.

Інше дослідження показало, що людям важливо відчувати, що їхній внесок у дружбу рівнозначний - що вони отримують стільки ж, скільки віддають. Відданість і вміння віддавати - ще одна запорука дружби на все життя.

Головні вороги дружби: ввічливість і обставини

«Важливо розуміти, наскільки сильно дружба залежить від обставин життя, - каже Ролінз. - Задумайтесь, скільки всього нам доводиться робити в житті - працювати, піклуватися про дітей і про батьків. Друзі ж - дорослі самостійні люди і можуть подбати про себе самі, тому ми часто виключаємо їх з нашого напруженого графіка ».

Дослідження Емілі Ланган, професора соціальних взаємодій коледжу Вітон, показало: люди вважають, що повинні бути ввічливими зі своїми друзями і побоюються занадто нав'язуватись своєю компанією. Ми більше не можемо, як у дитинстві, безцеремонно кричати під вікном: «Вася, виходь!» Або просто приходити в гості, як в юності.

Люди розуміють, що у друзів є свої справи, і вже не можуть вимагати багато часу і уваги до своєї персони. Найсумніше, що це процес двосторонній. Саме так друзі починають віддалятися один від одного, навіть не бажаючи того. Просто з ввічливості до вільного часу свого друга.

Але те, що надає дружбу таку крихкість, робить її також і гнучкою. Учасники дослідження Ролінз відзначали, що продовжували вважати один одного близькими друзями, незважаючи на тривалі періоди «мовчання».

Сумно, що коли ми виростаємо, ми менше часу проводимо з друзями, зате ми вчимося нової «дорослої» дружби, яка поступається місцем іншим зобов'язанням, але не переривається, незважаючи ні на що. Нехай це не ідеальні відносини, але таке життя.

Зрештою, дружба - це свобода.