Чому Ваші правила мені не потрібні?

 "Бо я так хочу!", "Зроби так, як я кажу!", "Так буде найкраще!", "Так недобре, перероби!"

Такі фрази заставляють співрозмовника відреагувати і зробити протилежне рішення чи дію в силу аргументованого переконання або ж авторитетного наказу. 

Але де ж закінчується межа між правилами і дисципліною, а починається ущемлення вираження особистості?
Кожна доросла людина це, по суті, особа з переліком якостей, які сформувались на різних життєвих етапах за певних обставин.

В більшості ці риси зародились в період знайомства дитини з навколишнім світом - у дитинстві.

Саме в дитинстві під впливом батьківського та соціального виховання ми отримуємо перелік правил та окреслення рамок, згідно яких нас вчать як поводитись та жити. 

Як би не хотілось все проконтролювати рідним, дорослішаючи кожен з нас виходить у світ нових знайомств: з однолітками, вчителями, старшими і молодшими по віку та ієрархії людей, - у світ нових правил та законів. 

Настанови, які ми отримали в дитинстві як багаж у майбутнє, не завжди стануть доречними в подальшому у нових оточеннях , в які Ви потраплятимите. 

В гіршому випадку  вони можуть стати на заваді розкриття Вашої індивідуальності та здійснення самостійних доленосних кроків.

Таким чином, піднімається питання важливості та значущості певних вказівок, які врешті-решт завжди залишатимуться суб'єктивними. При будь-яких вирішальних обставинах прийдеться пристосовуватись або ж відстоювати своє. Це сформує характер людини з її особливим поглядом на речі. В окремих випадках може призвести до постійних конфліктів з оточуючими та вічної боротьби за власну правду.

Тож, як відрізнити силу характеру, яку потрібно проявляти в певних ситуаціях, від соціальної гнучкості, яка може виявлятися у негативній та збитковій для особи формі?

Виховання - це завжди правила.

І правил безліч.

Популярних і непоширених чи упереджених та справедливих.

Правила гігієни, правила комунікації, правила етикету, релігійні правила, правила національності, менталітету, поваги та ін.

Ці правила, які ми створюємо собі та людям довкола, не замислюючись, здаються для нас дуже важливими. Адже згідно них ми і живемо.

Та на моє переконання, будь-які принципи та власні ідеології повинні бути законами для себе особисто, а для всіх оточуючих - лише порадами.

Щодо виховання дитини, воно повинно базуватись на допомозі маленькій людині пізнавати світ не лише навколишній, а й внутрішній. Не блокуючи нові риси характеру, а шліфуючи їх.

А стосовно перевиховання дорослих осіб, в першу чергу, найголовніше це Ваше прийняття іншості. Рахування з цим. І це не про заперечення і нав'язування свого, а про пошук комфортного компромісного високої якості консенсусу.